Борис Акунін: З путінською Росією у мене немає точок дотику

01.09.2014 17:19       

Багато питань до мене, як я оцінюю останні події на південному сході України і про те, що, на мою думку, буде з усіма нами далі…

Я ходжу зараз московськими вулицями, дивлюся на людей, чую обривки розмов (дача, перше вересня), і накочує острах. Не бачать, не хочуть знати, не замислюються.

Люди не винні. У них своє життя, свої звичайні турботи. Але сліпота, бездумність і байдужість у такі моменти історії дорого обходяться. Мою країну чекають тяжкі випробування. Напевно, навіть тяжчі, ніж ті, через які проходить зараз Україна.

Ось як я оцінюю останні та неостанні події. І ви не уявляєте, як мені хотілося б помилитися.

Мене також питають: “Чому ви не емігруєте? Що вам тут подобається, чи важливо для вас, чи корисно – що тримає? Що викликає у вас потребу, хай би і номінально (або не номінально), залишатися частиною того, що називається “Росією”?” .

Як говорится, в житті є сенс відповідати тільки на складні запитання, останні є риторичними…

Сьогодні багато людей мого кола і способу думок думають і говорять про еміграцію. Вони готові боротися з правлячим режимом за краще (у нашому уявленні) життя, але не готові боротися з вісімдесятьма-скільки-там відсотками співвітчизників, яким цей режим, судячи з усього, подобається. Загальний настрій в моєму середовищі такий: «Ну і сидіть з вашим Путіним. Коли порозумнішаєте – дзвоніть». Хтось готується до еміграції географічної, хтось – до екзистенціальної, тим більше що радянський досвід «кухонного мікросередовища для своїх» ще не забувся.

Тепер особисто про себе.

«Тримає» мене в Росії багато що. Багато що важливе, багато що подобається. Адже у кожного з нас своя Росія, правда? Якщо ви читали мої книжки і бачили мої рекомендаційні списки для читання, то ви мою Росію собі уявляєте.

З путінською же Росією у мене немає точок дотику, мені чуже в ній все. І перебувати тут в період загального помутніння розуму мені стало складно. Тому емігрувати я, звичайно, не маю наміру, але основну частину часу, мабуть, почну проводити за межами. Тверезому з п’яними в одному домі незатишно. Періодично відвідуватиму – дивитимуся, чи не закінчується запій.

А «частиною того, що називається Росія» я залишуся, в цьому сенсі експатріація вже точно неможлива. І Росія, яка є частиною мене, теж нікуди не подінеться.

 

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні