Чи час відступитися від російського вовка?

11.09.2014 11:32       

Колишній британський дипломат в Росії Тоні Брентон вважає, що НАТО не дасть Україні серйозної зброї для захисту від російського агресора, оскільки країна втрачає позиції, російського президента навряд чи зупинять європейські економічні санкції, але нейтральний статус України для нього цілком прийнятний. Про це він розповів на сторінках впливового британського видання «The Telegraph».

Російського президента не зупинять НАТО або економічні санкції, а його мета, нейтральний статус України, – цілком прийнятна.

Одне російське прислів’я говорить: «Вовка боятись, в ліс не ходити». Захід грубо помилився в українському лісі, розлютив російського вовка і тільки тоді зрозумів, що не може з ним впоратися. Нам зараз потрібно пошукати дорогу назад.

Західна політика була побудована на двох фальшивих припущеннях. Перше припущення – ми повинні зупинити реваншизм Росії. Згідно з цим припущенням: вчора Росія захопила Крим, сьогодні – Східну Україну, завтра – хто знає – Естонію, Польщу? Це точне відображення російського кошмарного сну щодо хижацького розширення НАТО: вчора – Польща і Естонія, сьогодні – Грузія, а завтра – хто знає – можливо частина самої Росії? Згадуються взаємні підозри 1914 року.

Фактично, до того як росіяни побачили захоплення контролю Заходом у Києві у лютому 2014р., не було жодного свідчення російського реваншизму. Ті, хто показує на Грузію помиляються – це грузини розпочали війну 2008 року. Тим часом, Україна – це унікально чутлива справа для Росії; країни пов’язані глибокими соціальними, культурними та історичними зв’язками. Київ відомий як «мать городов русских». І в Україні росіяни хочуть зберегти вплив, а не захопити територію.

Політика типу «ми повинні сміливо відреагувати на дії Путіна, як ми реагували на дії Гітлера» – це позиція на рівні школяра. Путін, з яким мені доводилося зустрічатися неодноразово як послу в Москві, не є ідеологічним фанатиком, а більше нагадує французького політика Талейрана – розважливого, прагматичного реформатора світового статусу своєї країни. Звичайно, захоплення Криму було незаконною і дестабілізуючою дією. Але це була панічна відповідь на унікальний збіг обставин, а не початок намагання повернути СРСР. Звичайно, ми праві, підтримуючи тих, хто відчуває найбільшу загрозу – це стосується рішення НАТО щодо створення «передових сил». Ми праві, засуджуючи ураження літака МН17, стосовно якого вже підтверджено факт його збиття. Забавно виглядає думка, що загроза застосування зброї необхідна, щоб переконати Росію в серйозності намірів НАТО. Друге фальшиве припущення – економічні санкції можуть зупинити Росію. З часів ІІ Світової війни ми застосовували санкції проти Росії 6 разів; вони ніколи не спрацьовували, не спрацюють і зараз. На минулому саміті НАТО в Ньюпорті помилково припустили, що санкції підштовхнули Росію піти на припинення вогню. Україна прийняла режим припинення вогню тому, що раптом почала програвати війну. Санкції – це потьомкінська політика, заснована на відсутності будь-якої ефективної альтернативи. Можливо вони нанесли деяку економічну шкоду, але політичним ефектом стало об’єднання російського народу навколо свого президента і посилення переконання Путіна у неприйнятності програшу у цій війні, будь-якою ціною. Навіть якщо російська опозиція не підтримує цього.

За останні два тижня стало зрозуміло, що росіяни підійшли до рубежу досягнення своїх політичних цілей в Україні. Слабо віриться, що нам слід виходити на рубіж, щоб зупинити їх. Все що ми можемо зробити, то це продовжити агонію України. На щастя, розрив між феєричною риторикою саміту у Нью-Порті і зваженістю прийнятих рішень підтверджує це. Передові сили, незважаючи на вимоги Польщі не будуть розміщені на російських рубежах. З боку НАТО буде надана допомога Збройним Силам України, але це не буде серйозна зброя (оскільки вони все ще втрачають позиції).

Найбільш хворобливе для Росії питання – членство України в НАТО. Як багато експертів зазначають, мету Росії – нейтральний статус України і конституційні гарантії населення на її сході – неможливо досягти. Ми маємо справу з Китаєм, Іраном, Північною Кореєю. Може й незручно, але час прийшов мати справу з Путіним. Частина його повинна бути легкою справою. Україна у будь-якому випадку буде не в змозі вступити в НАТО в осяжному майбутньому. Вести переговори щодо прийнятності рівня автономії для Сходу України буде набагато важче. Росіяни зачепилися і не відступлять, поки їхні вимоги не будуть виконані.

Тим часом, Президент України П.Порошенко змушений мати справу з націоналізмом правого толку, який з люттю сприймає кожну поступку. Тут санкції можуть бути корисними, з пропозицією зняти їх і таким чином полегшити шлях до угоди.

Вся ця історія піднімає серйозні питання щодо компетенції західних творців політики по відношенню до Росії. Протягом декількох місяців проглядалася одна лінія. Але давайте не звинувачувати один одного. Для цієї гри є великі призи. Демократична, процвітаюча, прозахідна (але не в Альянсі) Україна обов’язково стане важливим зразком для сусідів росіян. І повторне відкриття західних економічних зв’язків з Росією важливо для витягування цієї країни (України), хоч повільно і хаотично, але в напрямку європейських стандартів.

 

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні