Неоголошене звернення Президента України до кримчан

01.09.2014 14:53       

Кримська промова, яка могла бути виголошена Президентом України Петром Порошенком у зв’язку з відзначенням 75-ї річниці початку Другої світової війни.

Дорогі кримчани! Шановні співвітчизники!

Понад два мільйони наших громадян опинилися віроломно відрізаними від України. Для нашого народу це стало великою трагедією і несправедливістю.

За 60 років перебування в складі України Крим став дорогим кожному українцеві. Ми закохалися в розкіш розмаїтої природи півострова, багатогранність самобутніх культур його мешканців. Не можна забути їхню гостинність, щирість, доброзичливість.

Насильницьке відторгнення Криму сталося з боку держави, яку ми вважали дружньою і навіть братньою, і саме у той час, коли Україна переживала драматичні події, була, по суті, беззахисна.

Відбулося найцинічніше у XXI столітті пограбування однієї держави іншою, скріплене волевиявленням під дулами автоматів.

Я погоджуся із тими, хто вважає, що за роки незалежності київська влада майже нічого не зробила, щоб завоювати довіру кримчан. Але так можна сказати і про весь український народ. Саме тому і відбулося всенародне повстання проти узурпації, корупції, безправ’я. Однак якщо українці на материковій частині робили ставку на власні сили, то для багатьох кримчан простим рішенням здавалося в усьому перейти на московський час.

Знаю, що сотні тисяч кримчан відчувають ейфорію від швидкого, як вони думають, розв’язання багатьох своїх проблем, перебувають у великих очікуваннях і надіях на краще.

Можливо, ваші очікування виправдаються, але я, як і мільйони українців, що зазнали останнім часом значних випробовувань, не вірю у прості рішення складних проблем.

Ми не віримо, що такі речі, як бідність, корупція, несправедливість, можна подолати шляхом заміни одного державного прапору на інший або переходу на іншу грошову одиницю.

Ми також не віримо в те, що можна безкарно і безболісно захопити чужу територію, спокусити людей матеріальними благами, залякати вигаданими загрозами, а місцеву еліту підкупити.

Бо навіть зробивши все це, нікому не уникнути єдиного і справжнього тесту на законність, чесність і справедливість зробленого.

Що ми бачимо сьогодні? У той час, як український народ бореться за свою державність, за право визначати власну долю на своїй землі, Крим – разом із Росією — занурюються на дно міжнародної ізоляції і засудження.

У той час, як українці перед реальною загрозою об’єднуються, щоденно проявляючи акти героїзму, милосердя, жертовності, – Крим перетворюється на територію нетерпимості й агресії до тих, хто має іншу віру, національність, розмовляє іншою мовою, висловлює відмінну від офіційної точку зору.

Багатьох шокували факти переслідувань в Криму тих громадян, що асоціюють себе з Україною. Це і православний священик під Сімферополем, в якого відібрали приход; це і молода вагітна жінка, на яку здійснили напад козаки лише за те, що посміла сповідувати українські традиції служби Божої.

Не піддаються розумінню і репресії, які чиняться в Криму стосовно молодих людей, які залишаються вірними країні, в якій вони виросли, отримали освіту і яку в них вкрали.

Зруйнувати все те добре, що в Криму створювалось десятиліттями, виявилося так легко…

Як сталося, що севастопольський вірус несамовитої агресії пускає метастази по всьому півострову? Що замість туристів — до Криму масово звозять танки і ракетні установки? Що визнаний у світі морський курорт поступово перетворюється на найбільшу у світі військову базу?

Я завжди з повагою ставився до російського народу. Але коли я бачу нові віяння з Росії, які тепер поширюються Кримом, мені стає гірко від того, що російське суспільство так деградувало.

Переконаний: благополуччя й процвітання досягаються не очікуванням манни небесної від сусідньої держави, а виключно власною наполегливою працею. Успіх завжди супроводжує активних, сміливих і спраглих до знань.

Я вірю, що змінити життя на краще може лише той, хто готовий брати відповідальність за своє життя і вірить у свої сили. Я також вірю, що без боротьби не буває перемог, а без свободи не буває зростання.

Я мрію, що людське життя і людська гідність насправді стануть найбільшими цінностями держави.

Вдячний кожному кримчанину, який залишився відданим Україні попри непрості обставини.

Складаю шану вашій мужності, особливо тих молодих людей, хто не бажає повертатися в минуле. Переконаний, саме вибір кримської молоді стане вирішальним у визначенні долі півострова.

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні