Перевірка на адекватність: чому Путін проти трибуналу по МН17

30.07.2015 12:35       

Захід дозволив Росії блокувати створення міжнародного трибуналу по рейсу МН17. І залишив юридичний поводок для Путіна

Віталій Чуркін, постійний представник Російської Федерації при ООН, перетворився за час конфлікту з Україною в ходячу аморальність, передбачувано проголосував проти резолюції Ради Безпеки ООН, спрямованої на створення міжнародного трибуналу по збитого над Донеччиною малайзійському “Боїнгу”. Але, власне, ніхто іншого результату не чекав. Російська сторона з першого ж дня після появи інформації про можливе створення трибуналу заявляла, що не підтримає резолюцію. І це були не просто заяви на чиновницькому рівні. Президент Росії Володимир Путін двічі – ! – розмовляв з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте і двічі – висловлювався проти створення міжнародного трибуналу. При цьому ні Путін, ні інші російські чиновники і пропагандисти, висловлювалися проти трибуналу, як би не помічали, що своїм твердим відмовою дискредитують кількамісячну пропагандистську лінію про українську винності.

Російське суспільство, як показали результати недавнього соціологічного опитування “Левада-центру”, знаходиться цілком в тренді цієї пропаганди. У фантасмагоричну версію про українську винності вірять 44 відсотки опитаних, а ось у версію про вину Росії – всього 2 (в провину “ДНР” – 3 відсотка). При цьому є 17 відсотків, які схильні покладати відповідальність на США. І якщо хтось скаже, що це опитування – не картина громадського божевілля, то нехай він знайде більш вдалий приклад. Отже, в руслі цього божевілля 47 відсотків росіян позитивно ставляться до ідеї міжнародного трибуналу, який повинен, звичайно ж, засудити Україну і США. Так чому ж Путін проти?
А тому, що він в своєму розумі. Нерідко стверджують, що російський президент перемістився в якусь іншу реальність, навіть закордонні журналісти стали вже прямо натякати Путіну на його діагноз. Але якби російський президент жив би в світі власної пропаганди, він би без особливих вагань погодився б з ідеєю трибуналу, навіть виступив би сам з подібною ініціативою. Фокус в тому, що Путін чудово знає хто, навіщо і чому знищив малайзійський літак. Пропаганда – вона для холопів, які живуть у світі російського телебачення і величі маргинализирующегося на очах держави. А Путін живе у світі реалій. І йому зовсім не потрібен трибунал, який позбавить імунітету не лише виконавців злочину, але й тих, хто віддавав їм накази, які привели до трагедії. Тому що він точно знає, що накази віддавав не Порошенко. І навіть якщо уявити собі, що слідство не докопається саме до Путіна – а до нього воно навряд чи дійде – то сам факт звинувачення високопоставлених російських військових стане справжньою катастрофою. Цих військових, звичайно ж, не можна видавати правосуддя. Але ж це буде не просте правосуддя, а міжнародний трибунал, за створення якого проголосувала Росія. Тоді чому ж вона йому не допомагає?

Чому Путін проти трибуналу? Тому що він в своєму розумі. І точно знає, хто віддав наказ і хто збив малайзійський Боїнг над Донбасом

Щоб не відповідати на ці і подібні питання краще взагалі не голосувати за трибунал. Але в цьому і полягає тест на нормальність – виявляється, Путін ставиться до тих двох відсотків росіян, хто схильний покладати відповідальність за злочин на власну країну. І чудово розуміє ситуацію, в якій він опинився. І дуже хоче уникнути відповідальності за скоєне.

Тепер питання, що робити з цим розумінням. Міжнародне співтовариство може просто взяти до відома російське вето і піти шляхом проведення правових дій поза рамками ООН. Так, в цьому випадку вище політичне і військове керівництво Росії буде захищено імунітетом. Але при цьому ніхто не завадить довести провину Росії і почати дії хоча б по компенсації збитку родичам жертв – навіть якщо Кремль відмовиться видати винуватців. І щоб там не розповідав Путін своїм дорогим телеглядачам, у світі він виявиться справжнім ізгоєм – причому набагато більшою мірою, ніж після нападу на Україну. Адже варто зазначити, що при голосуванні по резолюції про створення міжнародного трибуналу Росію не підтримав ніхто. Взагалі ніхто. Навіть Китай, все більшою мірою розглядає Росію як свого сателіта, навіть очолювана популістами і визнала “незалежність” грузинських автономій Венесуела вирішила утриматися – і Чуркін залишився на самоті. А це означає, що залишився на самоті Путін. І ніхто не гарантує, що вихід з цього самотності він побачить в новому нагнітанні напруженості – так, я вигнанець, але вам усім доведеться зі мною рахуватися!

Але є й інший шлях – тримати Путіна на короткому повідку можливого юридичного переслідування і, вправно орудуючи зашморгом на шиї невдалого володаря, підвести його до розуміння справжнього місця Росії у сучасному світі, позбавити від фантомних болів назавжди померлої імперії, змусити відмовитися від агресивних намірів проти сусідніх країн, піти з Донбасу, Криму, Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, відмовитися від провокування ситуації навколо Карабаху, словом – умиротвориться. Режим в цьому випадку все одно завалиться – так як від Путіна позбудуться самі наближені, розлючені тим, що їх дорогою Акела промахнувся і потрапив в “Боїнг”. Але шансів на заспокоєння ситуації і подальше перетворення Росії на осудної партнера – божевільні спадкоємці Путіна все одно довго не протримаються у цьому випадку навіть більше.

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні