27.03.2023
Морфеус
Ще чотири роки тому українці не уявляли, що «старший брат» та «добрий сусід» Росія анексує Крим та окупує частину Донецької та Луганської областей. Натомість зараз ми вже більше двох років протистоїмо країні-агресору.
Як Угорщина захищає українських угорців
Угорський вплив на території Закарпаття – це реальність, в якій Україна живе багато років. Так, ще у 1991 році 200 тисяч закарпатських угорців під час референдумувисловили бажання створити окремий автономний район, проте продовження ця ініціатива не мала.
«Угорське питання» в Україні активно обговорювалось ще з 2000-років, зокрема після Помаранчевої революції та загострилось вже під час війни з Росією. Адже уже майже 94 тис. українських угорців із Закарпаття мають подвійний паспорт.
Розпалюють ситуацію на Закарпатті й деякі українські політики. Зокрема за часів президентства Віктора Ющенка керівник його адміністрації Віктор Балога почав активно пропагувати ідею про незалежність так званих русинів.
«Власне із русинами Балога заграє ще з початку 2000-х років. Він щоразу обіцяє цим місцевим сепаратистам привілеї та лобіювання їхніх інтересів у Києві. У області через свого обласного депутата-русина Євгена Жупана (член партії Балоги ЄЦ) той же Балога займався провокаціями, голосуючи за російський триколор як прапор Закарпаття та русинський гімн Закарпаття, який швидше схожий на безглуздий набір російських слів та представляє лише частину закарпатського діалекту. Також зараз, будучи депутатом ВР, Балога «годує» русинів обіцянками лобіювати на державному рівні їхню автономію від України», – пише одне із видань Закарпаття.
В останні роки й офіційна Угорщина заговорила про посилення впливу на Закарпаття. Так, у 2014 році прем’єр-міністр Віктор Орбан у своїй інавгураційній промові заявив, що закарпатські угорці мають отримати колективні права та автономію, і що їм також потрібно надати подвійне громадянство. А вже у 2015 році,керівник Канцелярії Прем’єр-міністра Угорщини, міністр Янош Лазар, виступаючи в парламенті Угорщини, доповідав про масштабну реорганізацію Інформаційного бюро (Information Office) – агентства зі збору розвідувальної інформації. Окремим пунктом йшлось про безпекові зміни у Центрально-Східній Європі. Зокрема, за його словами, «угорські шпигуни протягом останнього часу активно працювали в Україні, щоб гарантувати, що політичні лідери можуть просувати інтереси Угорщини». Лазар пояснив таку активність тим фактом, що «Інформаційне бюро проводить діяльність, зокрема, для захисту громадян Угорщини в Карпатському басейні»
Також, за словами експерта Інституту світової політики Івана Мединського, Угорщина активно виділяє кошти на проугорські навчальні та лікувальні заклади:
«На Закарпатті Угорщина підтримує всі рівні угорськомовних закладів освіти. Так, Будапешт фінансує роботу Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці II, національно визнаного закладу вищої освіти, розташованого в українському місті Берегове.
Окрім того, Угорщина виділяє значні кошти на утримання і розвиток інфраструктури цих установ і підтримує прямими субсидіями вчителів та батьків, які віддають своїх дітей до угорськомовних шкіл, а також медичних працівників. У 2015 році Угорщина організувала літні канікули для близько 3 тисяч закарпатських дітей», – написавексперт.
Варто згадати й про угорську праворадикальну партію «Йоббік», яка представлена в угорському парламенті. Представник саме цієї партії в ПАРЄ одягнув футболку із написом «Крим належить Росії, а Закарпаття – Угорщині». Саме члени партії «Йоббік» агітують місцеве населення на Закарпатті про створення Притиснянського району та надання його жителям таких самих прав, як і в Євросоюзі. До речі, після таких заяв угорському депутату Бейло Ковачу заборонили в’їзд на територію України.
Відродження Великої Румунії
Інша країна-сусід України – Румунія теж неодноразово заявляла про територіальні претензії до України, а ідеї відтворення «Великої Румунії» звучать з боку політичних еліт Бухареста з моменту розпаду СРСР.
Зокрема, починаючи із часів незалежності України, виникла суперечка щодо приналежності острова Зміїний, яка завершилась у 2009 році рішенням Гаазького суду, внаслідок чого 79,4% спірної території чорноморського шельфу було передано Румунії.
Також варто згадати, що у 2009 році вже колишній президент Румунії Троян Бесеску підписав закон про спрощення надання громадянства особам, що проживали на території Румунії в межах до 1940 року, а також їхнім нащадкам до третього покоління. Також екс-президент Бесеску неодноразово заявляв про несправедливе роз’єднання своєї держави та про приєднання до Румунії Молдови, а також Бессарабії та Південної Буковини.
До речі, зараз безліч компаній, які в основному розміщенні в Чернівцях або ж в Одесі, пропонують українцям виготовлення паспорту громадянина Румунії. Коштує дана послуга від 400 до 2000 євро.
Також зараз Румунія для українців, які живуть нібито на їхніх етнічних землях проводить навіть безкоштовні пропагандистські екскурсії:
«Я брав участь в одній з таких поїздок, тому що у мене дружина молдаванка. Вони організовують ці екскурсії абсолютно безкоштовно, причому самі оформляють візи. Мене обурило те, що навіть біля парламенту Румунії був присутній напис «Бессарабія – це Румунія». Крім того, під час відвідин нами місцевої церкви вийшов священик і почав розповідати про те, що Бессарабія була завжди румунською територією. На моє запитання через перекладача про те, як вони уявляють собі повернення цих територій, мене відразу перепитали, чи не є я співробітником СБУ. Коли доповіли, що я є депутатом, то я їм пояснив, що повернення апріорі бути не може, так як кількість молдавського населення в Бессарабії не є достатньо високою для проведення чесного референдуму. А військові сили у них потужніші тільки у флоті, тоді як танками ми їх задавимо», – заявив у коментарі одному з видань депутат Одеської облради.
Російські війська у Придністров’ї, проросійська Білорусь та вибори у Молдові
За повідомленнями у ЗМІ, у невизнаному Придністров’ї активно нарощуються антиукраїнські настрої. Це, на думку деяких політиків, теж може загрожувати Україні у разі посиленої військової агресії з боку Росії.
Так, голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі заявив, що основна загроза з боку Придністров’я полягає у контрабанді зброї та наркотиків. Він також нагадав, що на цих територіях живуть придністровські та бессарабські сепаратисти, які «знаходяться на короткому ланцюгу у Кремля і є звичайними бандитами», які готові до будь якого наказу господаря Росії. Також, за даними української сторони, у Придністров’ї зосереджено щонайменше 1,5 тис. російських військових. .
З боку Молдови теж варто очікувати «сюрпризів», адже її президентом може стати проросійський комуніст Ігор Додон.Так, дипломат, міжнародний експерт Богдан Яременко вважає, що якщо президентом Молдови стане Додон, який не визнає російської агресії у Криму, то це може суттєво вплинути на стосунки із Україною.
«Українській владі не подобається в даному випадку вихід з першого місця в другий тур президентських виборів лідера молдовської соцпартії Ігоря Додона, чия передвиборча риторика щодо Росії, приналежності Криму несумісна не лише з дружніми та добросусідськими відносинами, але і з дипломатичними відносинами між Україною і Молдовою. Відсутність впродовж тривалого часу будь-якої політики (як комплексу сформульованих завдань і реалізованих заходів впливу, а не набору голослівних заяв) щодо Молдови навряд чи буде компенсовано цим в цілому правильним, але запізнілим жестом, адже важко сказати наскільки сильне експертне та інформаційне середовище Молдови, щоб правильно оцінити і пояснити це “українське попередження” (оберете Додона з його русофільством – втратите дружбу з Україною) молдованам. Не факт, що думка України взагалі важлива для молдован, і що Україна може запропонувати Кишиневу замість дружби з Москвою. Краще так, ніж ніяк. Відвертий ворог в політиці краще, ніж нещирий друг», – вважає Яременко.
Не варто забувати й проросійську Білорусь, президент якої Олександр Лукашенко неодноразово заявляв про підтриму політики Володимира Путіна та про оснащену білоруську армію.
«Білоруська армія оснащена найсучаснішою зброєю і здатна дати відсіч будь-якому агресорові. Ми в Україну на танках не поїдемо, ми на тракторах туди поїдемо, бо це наші брати, це слов’янська єдність, яку нікому не дозволено зруйнувати», – заявив Лукашенко.
То ж, яка ще з країн-сусідів може мати територіальні претензії до України? Чи зможе наша армія захистити свої території, кореспондент «Вголосу» запитав у дипломата, міжнародного експерта Богдана Яременка, військового експерта, екс-працівника Генштабу України Олега Жданова та командира зведеної штурмової чоти «Карпатська січ» Олега Куцина.
Румунія роздає паспорти, Угорщина створює загони самооборони, Придністров’я, Білорусь є зонами російського впливу, у Молдові президентом може стати проросійський кандидат. Чи загрожує це територіальній цілісності України?
Богдан Яременко: Історія України та її сусідів складається із воєн та неодноразового територіального поділу, лінії кордонів пересувалися тисячі разів. Вони змінювалися і за часів Новітньої історії, коли вже сформувались сучасні нації і сучасні держави. А тому історичний контекст породжує проблеми сепаратизму. У світовій історії була спроба врегулювати цю проблему, так у 70-х роках була укладена Хельсінкська декларація, одним з пунктів якої було закріплення принципу неподільності кордонів у Європі. І усі держави, включаючи Радянський Союз, спадкоємицею якого зараз є Росія, вони цю декларацію підписали. І в сучасній політиці, зокрема у міжнародних стосунках, на європейському континенті саме цей принцип повинен був би бути визначальним при розгляді будь яких територіальних претензій чи суперечок. Але як це часто буває, деякі держави підписують якісь договори, розуміючи, що їх не виконуватимуть.
Проблема полягає й у тому, що фактично в кожній країні є певні етнічні групи людей та політиків, які поширюють інформацію, наполягають та роблять акцент на тому, що якісь території колись були у складі іншої держави. І в цьому ніякої загрози немає, якщо політичний клас держави свідомо і відповідально ставиться до міжнародних зобов’язань. Як правило, коли мова заходить про демократичні країни, то вони між собою не воюють і навіть якщо виникають якість тертя, непорозуміння – вони вирішуються переговорами. Але проблема у тому, що є винятки з правил, як це було з Росією. Ця країна через певні історичні обставини вважає за можливе переглядати чужі кордони. Що ж стосується Румунії та Угорщини, то там трохи інший підхід. Але і там є такі політичні партії, які виступають за перегляд лінії кордону. Але що стосується Білорусі та Молдови, то у цих країн точно не має бути якихось претензій до України.
Те, що в Румунії та Угорщині є партії, які виступають за переділ кордонів – наскільки це небезпечно для України?
Богдан Яременко: Загроза завжди є. Так, в Румунії такі партії зараз не при владі, але попередній президент цієї країни «славився» приналежністю до тих політичних сил, які мали певні реваншистські настрої та постійно заявляли про відродження «Великої Румунії». Натомість сучасна міжнародна політика Румунії значно відповідальніша і намагається будувати відносини з країнами-сусідами, в тому числі й з Україною, на основі європейських принципів. А тому зараз з боку Румунії територіальних претензій до України немає, але є підвищений інтерес до своєї громади на нашій території. Цей інтерес реалізовується у вигляді роздачі національних паспортів та громадянства. І це само по собі є загрозою, бо таке явище розмиває державність, оскільки громадяни держави втрачають зв’язок із своєю країною, виникають складнощі у виконанні громадянських обов’язків, як-от: призов в армію, сплаті податків, лояльності до іноземної держави. Варто зазначити, що з Румунією ми й справді раніше мали конфлікт через лінію кордону, але ми успадкували цю проблему від Радянського Союзу, який попри те, що Румунія фактично була сателітом СРСР, не зміг укласти договору про кордони. Україна ж домовилась про межі цього кордону, але виникла суперечка через розподіл морського шельфу. Ця суперечка була пов’язана з низкою юридичних моментів, що стосувалося розмежування лінії у морі та статусу острова Зміїний: скеля це чи острів. І Румунія змогла довести у міжнародному судді, що її аргументи до того, як має розподілятися шельф є правильними, але це важко назвати територіальними зазіханнями, тому що ніякої усталеної лінії розподілу кордону морської зони і морського шельфу не було. Тобто це було просто спірне питання, яке було вирішене не на користь України. Але все було визначено в абсолютно цивілізований спосіб, адже обидві держави погодились на суд. В цьому випадку проблема роздачі паспортів та справедливий поділ кордону – це різні ситуації. Проте з іншого боку, держава, яка роздає свої національні паспорти, може і не переслідувати ідеї, щоб використати це для якихось територіальних заворушень, але може і використати, а тому саме це становить загрозу державній безпеці. І до такого інструменту, як видача паспортів потрібно ставитись дуже обережно.
У даному випадку дуже багато проблем в цьому плані пов’язано саме з Угорщиною. Адже в цій країні сьогодні при владі політичні сили, які схильні до радикальних гасел, що використовуються у питанні історичної спадщини та зв’язків із угорцями закордоном. І ці гасла є достатньо небезпечними для територіальної цілісності України. І тут ситуація з Угорщиною, на відміну від Румунії, розвивається зовсім по-іншому. Так, уряд цієї країни в різний спосіб, в тому числі й фінансово підтримує угорську нацменшину в Україні. Зокрема видає їм паспорти, створює об’єднані структури угорців, організовує збройні загони самооборони і так далі. Ми чуємо заяви угорських високопосадовців, що їхня розвідка працює проти України, подобається це Україні, чи ні. І це звичайно є виявом недружності, Україні потрібно за цим всім уважно стежити, адже подібні заяви можуть містити і територіальні претензії.
Олег Жданов: Угорщина і Румунія – це країни-сусіди, які справді мають територіальні претензії до України. Разом з тим, вступивши в ЄС і НАТО, вони підписали договори про відсутність територіальних претензій до країн-сусідів. Але медаль завжди має дві сторони: перша – це справді підтримка своєї нацменшини закордоном або це спроба розпалити сепаратистські настрої. Як відомо, Угорщина на території Закарпаття створює свої загони територіальної оборони, а це дійсно може трактуватися, як підготовка до відділення або до проголошення незалежності від України. Я все ж сподіваюся, що там ситуацію контролюють, а особливо після недавніх подій на Закарпатті. Тоді СБУ та Нацгвардія провели зачистку області, було вилучено дуже багато зброї та притягнуто до відповідальності людей, які її зберігали. Проте за цим регіоном потрібно постійно стежити.
Олег Куцин: Угорщина зараз проводить активну політику, щоб з часом включити Закарпаття в свій склад. Зараз в Угорщині таку позицію озвучує велика кількість політичних партій, зокрема найактивніше це робить партія «Йоббік», яка пункт про повернення Закарпаття навіть включила у свою передвиборчу програму. Так, на Закарпатті з боку Угорщини активно підтримуються сепаратистські рухи, які займаються антиукраїнською діяльністю в даному регіоні, ділячи мешканців області на русинів та українців. І Угорщина саме у ці процеси вкладає великі кошти.
А що з Молдовою, Білоруссю та Придністров’ям?
Богдан Яременко: У Молдови, апріорі, не може бути жодних територіальних претензій чи навіть планів на Україну. Бо при вирішенні поділу кордонів, Україна пішла на можливо, безпідставну щедрість, віддавши Молдові 200-300 метрів власної території та створивши для цієї країни вихід до Дунаю, а таким чином і вихід до Світового океану. Після цього з Молдовою у нас не було жодних неузгоджень та політичних проблем. З цією країною зазвичай усі правові питання вирішуються цивілізовано. А Придністров’я нам взагалі не загрожує, бо з юридичної точки зору такої держави не існує.
Олег Жданов: Що ж стосується Білорусі та Молдови, то в принципі з Білоруссю у нас взагалі ніколи не було жодних проблем, які стосуються територіальних претензій, аналогічна ситуація і з Молдовою. Єдине, що може спровокувати конфлікт з Молдовою – це те, що Україна повністю забезпечує транзит вантажів для Придністровської республіки.
Угорщина, яка поводиться доволі агресивно, теоретично чи може анексувати Закарпатську область? За яких умов це може статись?
Богдан Яременко: Україна, насправді зараз є дуже зручним об’єктом для військового нападу, бо держава ослаблена. Усі ресурси зосереджені на боротьбі зі значно сильнішим та підступнішим ворогом – Росією. І зрозуміло, що в декого можуть з’являтися спокуси використати ситуацію в Україні на свою користь. І в цьому плані Угорщина найактивніше із усіх країн-сусідів України демонструє цю позицію.
Олег Куцин: В Угорщині переважають проросійські настрої. Також зараз Угорщина проводить пропаганду серед свого населення щодо ймовірності приєднання Закарпатської області. До речі, буквально кілька місяців тому, ми дізнались, що Угорщина виділила з бюджету велику суму коштів на організацію «Угорської самооборони» на території України. Я прогнозую, що якщо сепаратистські процеси на Закарпатті триватимуть такими темпами, як зараз, то вже незадовго там можливий такий самий конфлікт, як зараз у Луганській та Донецькій областях. Угорщина нападе тільки тоді, коли Україна буде розвалюватися, внаслідок посилення російської агресії.
Ми зможемо цьому протистояти?
Олег Куцин: Оскільки сама Угорщина ініціювати вторгнення на територію іншої країни не зможе, вони чекатимуть на те, що Росія розпочне анексію України. І от тоді, коли українська армія буде воювати на одному фронті, Угорщина наважиться ввести війська на територію Закарпаття. І ми не зможемо воювати на два фронти.
Олег Жданов: Тут важко припустити, що можливий якийсь конфлікт, бо зараз ця країна у НАТО та ЄС і у неї зв’язані руки. Що ж до військових потужностей Угорщини, то тут навіть не коректно порівнювати, бо Угорщина є членом НАТО. Армія Угорщини озброєна відповідно до нових стандартів, а українська армія попри усе залишилась ще у Радянському Союзі. У нас просто велика чисельність армії, але озброєння застаріле, а тому звичайно, що ми не зможемо протистояти вторгненню.
Місцеве населення чинитиме спротив окупанту?
Олег Куцин: Щонайгірше, місцевому населенню все одно в складі якої країни буде Закарпаття. Так склалось історично, що століттями цей регіон був окремо від України, а після отримання Незалежності жодна українська влада не зробила нічого, щоб підтримати в даному регіоні проукраїнські настрої. Натомість, Угорщина пропонує їм Європу, гарні заробітки, а тому зараз в даному регіоні переважають антиукраїнські настрої. Я б не драматизував ситуацію, але, на мою думку українські силові структури приділяють цій проблемі занадто мало уваги, а коли почнеться реальний конфлікт, то може бути і пізно.
