Спокута війною

05.02.2015 11:29       

Хвиля за хвилею, в Україні триває мобілізація. Начебто набирають «окремих спеціалістів» які в даний час потрібні у зоні АТО (чи таки на фронті?).

Звісно це брехня, і повістки приходять усім без розбору. Наприклад, мій сусід зараз офіційно навчається за кордоном, поступив та поїхав одразу після школи. І його мати була дуже здивована коли прийшла повістка. Вона навідалася у військомат де її попередили, що хлопця заберуть одразу як він перетне кордон. Буде як у анекдоті від раша смі: «Зняли з поїзда в нацгвардію». І от скажіть мені, який він спеціаліст? Чи його у іноземному вузі навчали на танкіста, артилериста, чи одразу на гарматне м’ясо? Тож намагаються забрати усіх: непридатних, багатодітних, а бували випадки навіть давно померлих. Особливого гіркого присмаку додає той факт, що офіційно війни у країні немає, і виходить, що народ виконує функцію спецпідрозділу по боротьбі з тероризмом? Це те саме, якщо б у Великобританії набирали 250.000 чоловік у спецпідрозділ САС. Абсурд? Звісно! Боротися з тероризмом повинні професіонали, а не хлопці що тільки закінчили навчальний центр. Але пан Порошенко і генерали вважають по іншому і відправляють на фронт непідготованих, молодих хлопців – патріотів, при чому не забезпечуючи їх усім необхідним.

Звісно, багато хто свідомо ухиляється від мобілізації, бо по-перше, яка мобілізація без війни і чіткого визначення ворога? По-друге, немає ніяких гарантій, що сім’ї чоловіків, яких не дай Боже поранять чи вб’ють, отримають хоч якесь забезпечення від держави. Призовники, частіше за все, переживають за своїх рідних більше, ніж за своє життя, і тому, вимушені шукати шляхи уникнути призову. Хоча чому дивуватися, в нашій країні завжди все через одне місце, окрім клізми. От якби все зробили як треба, офіційно оголосили воєнний стан, визнали факт нападу на Україну, застрахували життя та здоров’я кожного солдата, забезпечили армію усім необхідним, то, я думаю, нікого і шукати не треба було. У військоматах були б черги, як і рік тому. Бо в українців у генах закладено захищати свою батьківщину. Ми робили це століттями, і будемо продовжувати це робити, поки буде потреба. Тож вважаю, що в першу чергу треба мобілізувати усіх тих, хто дійсно цього хоче і може служити Україні. На таких людях треба будувати обороноспроможність країни. І ось тут я б хотів звернути вашу увагу на маловідомі події минулого року, які стосуються усього вищеописаного.

У листопаді 2014, на адресу міністерства юстиції надійшла величезна кількість листів та запитів від людей, що відбувають покарання за нетяжкі злочини у виправних закладах. Вони хотіли одного – захищати Україну. Вони просили відправити їх до зони АТО на будь яких умовах, але відповіді не було. І ось, 5го вересня 2014 року під час брифінгу, міністр юстиції України Павло Петренко заявив: “Станом на вчора ми дійшли висновку, що це на часі, адже вийде, що людина йде до АТО, щоб уникнути покарання. Хоча ідея хороша і будемо над нею ще працювати”. Я згоден з паном Петренко, тема потребує зваженого та неквапливого рішення, потрібен чіткий список статей, що будуть підпадати під амністію, щоб не випустити на свободу небезпечних злочинців, які повернувшись з АТО будуть становити небезпеку для суспільства. Також потрібен чіткий план реалізації та погодження з міністерством оброни. Але вже пройшло досить багато часу, а відповіді немає жодної, не кажучи вже про якісь дії. Хлопці так і чекають на нагоду спокутувати свою провину перед державою і перед Богом.

І не треба тут проводити аналогії з радянськими штрафбатами. Я не маю на увазі зігнати вбивць і ґвалтівників в один батальйон, і під дулами автоматів провести по мінних полях, як м’ясо, або відпустити на волю грабувати і вбивати. Ні. Є багато людей у виправних закладах, які знаходяться там через незначні порушення, або взагалі помилково. Згадаємо хоча б Павліченків! Думаєте схожих прикладів бракує? Іх тисячі! І всі ці люди чекають на свій шанс. До речі, я впевнений, що дисципліна у цьому спец. батальйоні буде краща, ніж у багатьох підрозділах нацгвардії. Бо вони – добровольці. Вони знають на що йдуть, і за що.

Якщо зібрати схожі клопотання по всій Україні за останній рік, то вийде декілька батальйонів патріотично налаштованих людей, які після нетривалої підготовки будуть готові до виконання завдань. І навіщо мобілізувати тих, хто не може по тій чи іншій причині покинути домівку, і в той же час нехтувати готовими до бою патріотами? Не бачу логіки. Вважаю, що захищати Батьківщину – святий обов’язок кожного чоловіка. І відбирати в нього це право через, наголошую, незначні помилки ми не можемо.

І хотілося б завершити цей потік думок словами Блаженнійшого Святослава, Отця і Глави УГКЦ: «Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо воно завжди є злом. Але, зокрема в час військового протистояння, християнин має обов’язок боронити свою землю і свій народ у спосіб і засобами, пропорційними до нападу.»

Автор: Денис Полтавець

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні