Як вигнати із Лаври московських попів

07.10.2016 14:07       

В Україні з часів Революції Гідності активно обговорюється теза про те, що Києво-Печерську та Почаївську Лаври потрібно відібрати у Московського патріархату та передати у спільне користування українським церквам. Попри безліч скандалів та явну антиукраїнську політику УПЦ МП, цього й досі не сталось. В той же час у Росії з українськими церквами діють вкрай радикально. Так, нещодавно Московський обласний суд виніс рішення про знесення Свято-Троїцького храму Богородської єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Ногінську – до речі, єдиного храму Київського патріархату на території Росії.

Представники Московського патріархату на службі у Кремля

Натомість представники та священнослужителі церкви Московського патріархату в Україні неодноразово потрапляли в антиукраїнські скандали, на які, до речі, поки не було жодної адекватної реакції ні зі сторони вищих державних чиновників, ні зі сторони правоохоронних органів.

Так, журналіст Юрій Бутусов оприлюднив шокуючі факти: паламар Києво-Печерської Лаври вбивав українських воїнів на окупованому Донбасі. «З 52 бойовиків загону ФСБ РФ «Крим», який захопив Слов’янськ 12 квітня 2014-го, п’ятеро були російські агенти, які проживали в Києві і входили в охоронні структури Московського патріархату. Про це відверто і детально розповіли самі бойовики в своїх інтерв’ю. Снайпер Сергій Журик, «паламар Києво-Печерської Лаври», в цьому загоні зіграв куди більш важливу роль, ніж сам Гіркін. Саме Журик був керівником нападу на співробітників СБУ 13 квітня. Це був перший бій АТО на Донбасі, в результаті якого загинув капітан «Альфи» Геннадій Біліченко. Паламар Лаври почав війну на Донбасі», – пише відомий блогер.

Схожа ситуація із Почаївською Лаврою, яка знаходиться в Західній Україні в м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області. Її ще називають «оплотом Москви на території Західної України». Через постійні скандали, пов’язані з діяльністю Московського патріархату, депутати Тернопільської облради неодноразово звертались до уряду з вимогою повернути архітектурному комплексові «Почаївська Лавра» статус державного заповідника і скасувати постанову уряду від 17 липня 2003 року, очолюваного на той час Віктором Януковичем, згідно з якою Лавру передано на 49 років у безкоштовне користування представникам Української православної церкви Московського патріархату. Проте, схоже на те, що служителі церкви Московського патріархату в Західній Україні зараз почуваються, як ніколи впевнено.  Зокрема, як доказ, що у Почаївській Лаврі давно не визнають існування Української Держави, користувачі соціальних мереж неодноразово публікували відео та фотоматеріали, на яких попи Московського патріархату відверто відмовляються молитися за підопічних Київського патріархату, а греко-католиків взагалі можуть не впустити на територію Лаври.

«Святі отці кажуть, що не можна молитись за парафіян Київського патріархату. Це єретики. За них не моляться», – йдеться в одному із відео, знятому на приховану камеру в Почаївській лаврі.

Також про ставлення Московського патріархату до різних конфесій та популяризації політики нетерпимості до інших народностей, які присутні в Україні можна дізнатись, відвідавши офіційний сайт Почаївської Лаври:
«Пригадайте, брати мої, що ляхи робили: малих діток і дорослих на палі садили… І сьогодні нова зрада – політика давняя. Як не йдеш в католики – йди в автокефальну. То політика масонів, політика Риму. Підсуває нам диявол віри єретичні, Обманює, губить душі, Тягне в вогонь вічний», – йдеться в одному з текстів на сайті Почаївської лаври.

А буквально під час війни з російськими окупантами, у Почаївській Лаврі продають літературу антиукраїнського змісту, вихваляючи «святого» Сталіна, пророкуючи відродження великої Росії та розповідаючи про вигадані злочини напівміфічних «бендєровцев».

Про тотальний вплив Московського патріархату та те, як вони не хочуть позбуватись парафій свідчать події у селі Катеринівка на Тернопільщині, де мешканці села вирішили покинути Московський патріархат (за перехід від Московського до Київського патріархату раніше проголосувало 148 мешканців села і лише 21 – проти). Там під час служби в храмі, в якому вперше молиться громада УПЦ КП, до вірян підтягнулися привезені семінаристи з Почаївської лаври, після чого відбулась бійка.

У Росії українські церкви зносять, в Україні – підтримують російські 

Натомість безліч українських політиків попри думку громадськості й надалі воліють не помічати проросійської політики у церквах Московського патріархату та продовжують ігнорувати і суспільні запити в населення. Зокрема, в кінці 2015 року на сайті Київської міської ради була зареєстрована петиція про передачу Києво-Печерської Лаври українській церкві, вона була підтримана маже дванадцятьма тисячами голосів, але мер Києва Віталій Кличко не прислухався до думки киян.
«Враховуючи антиукраїнську, меркантильну, часом ворожу до України позицію більшості священників УПЦ Московського патріархату і особисто настоятеля УПЦ Московського патріархату Онуфрія, казначея Києво-Печерської лаври єпископа Варсонофія, прохання розглянути можливість проведення збору підписів громади міста Київ з метою переведення Успенської Києво-Печерської лаври з Московського у Київський патріархат», – йшлося у петиції.

Тоді в Українській православній церкві Московського патріархату дану петицію назвали провокаційною.  Так, голова Синодального інформаційного відділу УПЦ МП єпископ Климент (Вечеря) заявив, що дана ініціатива була спрямована на розпалювання міжконфесійної ворожнечі в Україні.

Таке враження, що й і у Київській міській раді прислухались до Московського патріархату, оприлюднивши таку відповідь на петицію: «Київська міська рада залишила без розгляду петицію про збір підписів громади міста Києва щодо переведення Києво-Печерської лаври з Московського у Київський патріархат, оскільки вона не відповідає чинному законодавству. За дорученням Київського міського голови Віталія Кличка, постійна комісія Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв’язків обговорила зазначене електронне звернення. Також слід зауважити, що зазначена електронна петиція підготовлена з порушенням норм, визначених статтею 23-1 ЗУ «Про звернення громадян», оскільки реалізація її положень може викликати розпалювання міжконфесійної ворожнечі серед прихильників УПЦ Київського і УПЦ Московського патріархатів».

Натомість у Київському патріархаті Української Православної церкви так на це відреагували: «Чому національні святині України, Лаври взагалі належать церкві, яка солідаризується з агресором?»

Що ж робити, коли переважна більшість громадян висловлюються за повернення своїх святинь Українській Церкві, але натомість наштовхуються не лише на інформаційний, а й силовий опір? Як Україні позбутись впливу Московського патріархату? Про це запитали у релігієзнавця Андрія Юраша, директора Центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка, Героя України, співзасновника Української Гельсінської Групи Левка Лук’яненка та блогера і активіста Євгена Карася.

Чому українські святині не належать Українській Церкві?

Андрій Юраш: Почаївська Лавра була резиденцією УПЦ МП ще з часів першої половини 19 століття. Ця святиня, як і Києво-Печерська Лавра, загальнонаціонального значення, а тому вони зараз в принципі мали б бути у руках держави. Але на початку 2000-х років, особливо в період уряду Януковича, а згодом і його президентства були зроблені дуже активні зусилля щодо приватизації церков, вилучення їх з переліку об’єктів національного значення, які не підлягають приватизації. Це все робилось задля того, щоб закріпити там церкву московського патріархату. Ці Лаври є дуже активними місцями паломництва, а тому вирішення цього питання має бути в контексті вирішення ситуації в православному середовищі України. Бо не можна говорити про окремі моменти, не згадуючи й те, що зараз самі українці переорієнтовуються з московського патріархату на Київський. Соціологія показує, що дві третини віруючих активно підтримують створення помісної церкви. І от коли це не формальне суспільне замовлення, яке задекларує більшість православного населення України, буде втілюватись у життя, тоді Україна наблизиться до канонічного визнання  та створення єдиної помісної церкви. І тоді саме у цьому контексті можна буде говорити про статус цих святинь. Річ і в тому, що це не пусті приміщення, які можна просто забрати – зрозуміло, якщо будуть зроблені тактичні кроки, то це викличе конфліктні ситуації.

Євген Карась: Московський патріархат – це структура, яка використовує релігійну проблематику, аби прикривати політичну, економічну та кримінальну діяльність. Десятки років в Україні ця структура виконує функції підтримки реакційних проросійських настроїв, активно бере участь в агітації та виборах. Саме на об’єктах УПЦ МП розташовувалися бази проросійських активістів. Я кажу конкретно про формування «Верное казачество» чиї керівники сьогодні воюють в «ДНР». Ці «казаки» офіційно залучалися до охорони та проживання на багатьох об’єктах, які контролює Московський патріархат. Саме на території церковного комплексу Іллінської церкви УПЦ МП на Подолі, біля Могилянки, квартирувалися кримінальні бойовики з угрупування, що під час революції викрадали і убивали активістів Майдану. Крім того, це їм вигідно з економічної точки зору, на всіх об’єктах релігійного призначення, які перебувають під контролем УПЦ МП, ми бачимо максимальну комерціоналізацію. І стан справ з розваленою і заваленою «майстернями» Лаврою – це ще не найяскравіший показник. Ключовий конфліктний бізнес – це земля. Схоже, є офіційно прийнята схема земельного рейдерства від Московського патріархату – тент з хрестиком, далі дерев’яний будиночок, потім цегляний будиночок, далі паркан, далі «суперсобор» до складу якого практично завжди входять «сауна для пригожан», або ж «спорткомплекс для семінаристів», «маленький готель для паломників». Я це знаю, бо на прикладі Києва стикався з такими випадками десяток разів. Під схеми дерибану землі, заробітку на релігійних інтересах населення, політичному лобіюванні з боку УПЦ МП стягнулася армія кримінальних елементів. Злочинці потрібні, оскільки це непростий «бізнес» і незвичайна «політика».

Як Лаври можна повернути у власність українського народу? 

Юрій Сиротюк: Для початку, Україні треба на законодавчому рівні чітко розрізнити статус українських та іноземних церков. Так звана УПЦ Московського патріархату є філією Російської православної церкви, бо її священнослужителі саме так себе позиціонують всюди: щойно вони їдуть на Афон чи в Грецію, чи в Росію, вони одразу представляються як представники Російської православної церкви. Відтак потрібно ухвалити закон і ця церква буде російською, а тоді стане усе зрозуміло. Як іноземна церква в країні, вона не мала б мати доступу до силових структур, до закладів освіти, до медичних закладів, бо зараз Україна переповнена проросійськими священиками. А це церква воюючої держави. І по-третє, у законі повинно бути чітко прописано, що національні святині, Лаври і ключові церкви мають належати Українській Державі та будуть передані єдиній помісній Українській церкві з моменту її створення. Це таким чином стимулюватиме створення цієї церкви.

Наступне, що потрібно – це на базі наших Лавр зробити національні релігійні центри, бо ці святині не належать Московському патріархату, вони належать українській нації, відповідно до них має бути рівний доступ усіх конфесій. Це щось на зразок Церкви Христа в Єрусалимі, де кожна християнська конфесія має свій куточок. Треба зрозуміти, що Лаври – це не власність Московського патріархату і до того часу, поки немає єдиної помісної православної церкви, на їх базі мають відправляти службу усі українські конфесії. Також, поки держава не вирішить проблему створення єдиної церкви, вона має забезпечити рівний доступ усіх конфесій до українських національних святинь, якими на сьогодні користуються росіяни. Бо зараз є багато прикладів дискримінації з боку Московського патріархату парафіян традиційних українських конфесій – УПЦ КП, УГКЦ та УАПЦ. До речі, греко-католики і будували Почаївську лавру, але зараз не можуть потрапити до своїх національних святинь, навіть щоб помолитись.

Євген Карась: Якщо говорити про таку агресивну структуру, як УПЦ МП, то треба відразу виходити на інші рівні, аніж релігійні дискусії. Яскравий приклад після революції: наша сотня самооборони взяла участь в оточенні території Києво-Печерської Лаври. За нашими даними, Московський патріархат терміново евакуйовував з території ікони та святі реліквії. Щоб викрасти та вивезти в Росію. Ми перекрили виїзди з комплексу і несли там чергування кілька діб. Паралельно почали наростати конфліктні ситуації з функціонерами УПЦ МП, оскільки вони дотримувалися проросійських та антимайданівських поглядів. І що сталося? Приїхав особисто Петро Порошенко, бо переживав, що відбудеться захоплення Лаври і передача її до Української церкви. Тобто, коли в колоді політичних маріонеток російської церкви не лишилося жодного регіонала, бо повтікали, то УПЦ МП почали лобіювати свої інтереси через нинішнього президента України. Звичайно, тут вже можна навіть і не згадувати, що Порошенко є прихожанином саме УПЦ МП.  А тому попри усю публічну риторику багатьох державних діячів, підозрюю, Московський патріархат упевнений, що особисто близькі до Президента люди будуть гарантувати безпеку російській церкві на території України.

Андрій Юраш: Українська влада нині не зацікавлена у поглибленні конфлікту в релігійному просторі, але з іншого боку держава зобов’язана реагувати і бачити, що відбувається на релігійному фронті. Тим більше, що вже зараз є запит серед православних на переорієнтування на Київський патріархат і думка більшості має ретранслюватися у конкретні дії з боку державної політики. Держава має продумати, які механізми можна застосувати для того, щоб цю загальну ідею втілити у життя.

А чи можливі якісь інші методи вирішення цієї стратегічної проблеми?

Юрій Сиротюк: Так, бо сьогодні українські Лаври перетворили на розвідувально-диверсійні центри Московського патріархату: ми всі пам’ятаємо, як Гіркін-Стрєлков сам стверджував, що він жив у храмах Московського патріарху. Ми пам’ятаємо, як в одеських церквах Московського патріархату сепаратисти зберігали зброю. Де реакція правоохоронних органів? Я вважаю, що держава повинна сьогодні активно притягувати до відповідальності тих російських церковників, які втручаються у внутрішню політику держави, підривають державність України, підбивають до зради України чи посягають на державний суверенітет.. Настоятелі храмів Московського патріархату, які переховували бойовиків, мають бути допитані і відповідно до законодавства покарані, як цивільні особи. І це буде сигналом, що московська церква, якщо хоче існувати в Україні на правах іноземної, то має займатися винятково релігійними справами, а не антиукраїнською пропагандою. До того ж українська церковна традиція набагато глибша за московську, а тому взагалі не зрозуміло, що у традиційних українських центрах роблять московські попи. У Києві вже призупинена видача будь-яких дозволів на будівництво Московського патріархату, наступним, що потрібно зробити – це обкласти податками російські релігійні громади на рівні з іноземними бізнес-структурами, бо вони такими і є. Оскільки вони за часів Януковича активно розбудувались, то хай платять.

Сергій Карась: Моя думка, що треба, незважаючи на загострення суспільної ситуації, забрати все майно в УПЦ МП. Бо далі буде тільки гірше. Це як хвороба, що загострюється. Але це під силу лише громадськості. Влада і силові структури на таке не наважаться.

Левко Лук’яненко: Їх потрібно виселити, а українцям давно пора зрозуміти, що московська церква є політичним департаментом московського імперіалізму. Ця церква є провідником московської ідеї та імперії. А тому Українська Держава має боротися з російськими церквами радикальними методами: закрити усі Лаври та церкви, бо вони є гніздами російського імперіалізму, вони займаються антиукраїнською політичною діяльністю і це потрібно зробити якомога швидше. Тим більше, що серед населення є запит на повернення до справді української православної церкви. Як це має відбуватись: не потрібно церемонитись, а поставити перед фактом цю церкву, що вона є політична організація, вона є антиукраїнська, вона поширює антиукраїнські заклики, відмовляється відслужити Службу Божу за воїнами АТО, які  воюють на Сході проти московських агресорів. Згадаймо, як цинічний їхній піп казав: «А я його туди не посилав». І це не єдиний факт, їх достатньо, тому цю церкву потрібно негайно ліквідувати. Російська церква є ворожою організацією і цей факт не можна ігнорувати. А тому, зібравши всі факти, треба оголосити цю церкву небажаною та такою, що порушує демократичні цінності і свободи й запропонувати їм виселитись з України, Лаври ж – передати українському народу. А тих священників, які не захочуть перейти у Київських патріархат, їх потрібно позбавляти сану або депортувати.

Чи не призведе це до серйозного міжконфесійного конфлікту?

Андрій Юраш: Конфлікт буде, бо в Україні залишається 21% населення нашої держави, яке хоче бачити православну церкву в єднанні із Московським духовним центром, і це велика чисельність віруючих: вона є активною і буде відстоювати свою позицію. Тут варто згадати події в Катеринівці на Тернопільщині. Це було дуже показово. І це модель поведінки з боку Московського патріархату, свідчення того, як це буде відбуватись із Лаврами.

Нагадаю: у Катеринівці відбулись збори релігійної громади, яка нараховує близько двохсот людей і майже 90% цих громади вирішили стати членами новоутвореної громади Київського патріархату. Дуже незначна кількість на чолі із місцевим священиком вирішили залишитись у Московському патріархаті. Тернопільська влада в цьому випадку вчинила дуже правильно: вона зафіксувала вибір громади, адже стаття 8 Конституції України повністю гарантує право громаді декларувати свою приналежність до будь-якої конфесії. А тому громада все зробила правильно, бо не може 10%  громади нав’язувати свою думку 90%. Звісно, що Московський патріархат на думку людей начхав і 21 вересня минулого року спровокував у Катеринівці страшний, жахливий конфлікт. Я абсолютно переконаний, що провокування цього конфлікту було штучно зроблено. Це була демонстративна акція, яка переслідувала такі цілі: по-перше, показати, що Московський патріархат готовий навіть силою боротися і відстоювати ці храми, а по-друге, це все робилося задля картинки для російської пропаганди – мовляв, ось як б’ють в Україні віруючих Московського патріархату. І річ в тому, що в той день було автобусами привезено кілька сотень студентів Почаївської духовної семінарії, приїхало багато десятків машин священиків із сусідніх парафій, які привезли з собою радикально налаштованих парафіян. І от ця, набагато чисельніша громада, пішла фактично забирати храм, у якому, до речі, вперше служив Київський патріархат. Тобто у цій ситуації агресором, який відбирав законно переданий храм громаді Київського патріархату, була меншість. Але ідеологічна машина зробила все, щоб показати, що сутички, які виникли в Катеринівці, були добре спланованою провокацією УПЦ МП. Тобто той, хто йшов громити церкву, хто бив поліцейських, хто зневажив вибір громади, хоче показати себе у ролі жертви. Це черговий абсурд, зрозуміло, що все це інсценувалось та координувалось російськими спецслужбами.

То ж як нам діяти за таких обставин?

Юрій Сиротюк: Наша політика щодо Московського патріархату має бути дзеркальною до того, як Росія ставиться до Української православної церкви. Зрештою, нас 25 років лякають тим, що, мовляв, не чіпайте російської мови, церкви, не чіпайте російської агентури, бо буде війна. А війна на території України уже йде! Вона була розв’язана у тому числі й через те, що ми не вирішували принципових питань для нашої держави, а це: питання мови, релігії, очищення влади від іноземної агентури. Треба зрозуміти, що кожна російська церква на території України – це російський блок-пост, який захоплює мізки українців ідеями про «рускій мір». Проблема є, якщо на неї закривати очі і боятись, нічого не зміниться, нас знищать зсередини. Тим паче, Росія показує, як вона знищує Українську церкву. То ж потрібно робити усе в інтересах держави Україна.

Новини
Новини по темі
© 2015 Матриця правди. Усі права захищені, а Україна ще ні

apteka mujchine for man ukonkemerovo woditely driver.